однолюб
ОДНОЛЮ́Б, а, ч.
Чоловік, який усе життя любить тільки одну жінку.
– Не сердься, Ярослава. Що робити – я однолюб. Є такі диваки на світі (Л. Дмитерко);
Такі, як Стратіон, – однолюби. Це чудові люди, котрі одну любов празнують усе життя (В. Земляк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- однолюб — однолю́б іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- однолюб — -а, ч. Чоловік, який протягом усього життя любить тільки одну жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- однолюб — ОДНОЛЮ́Б, а, ч. Чоловік, який усе життя любить тільки одну жінку. — Не сердься, Ярослава. Що робити — я однолюб. Є такі диваки на світі (Дмит., Розлука, 1957, 226); Такі, як Стратіон, — однолюби. Це чудові люди, котрі одну любов празнують усе життя (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 34). Словник української мови в 11 томах