1. Словник української мови в 11 томах

однолюб

ОДНОЛЮ́Б, а, ч. Чоловік, який усе життя любить тільки одну жінку.

— Не сердься, Ярослава. Що робити — я однолюб. Є такі диваки на світі (Дмит., Розлука, 1957, 226);

Такі, як Стратіон, — однолюби. Це чудові люди, котрі одну любов празнують усе життя (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. однолюб — однолю́б іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. однолюб — -а, ч. Чоловік, який протягом усього життя любить тільки одну жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. однолюб — ОДНОЛЮ́Б, а, ч. Чоловік, який усе життя любить тільки одну жінку. – Не сердься, Ярослава. Що робити – я однолюб. Є такі диваки на світі (Л. Дмитерко); Такі, як Стратіон, – однолюби. Це чудові люди, котрі одну любов празнують усе життя (В. Земляк). Словник української мови у 20 томах