одноосібник
ОДНООСІ́БНИК, а, ч.
1. іст. Селянин, який не був членом сільськогосподарської артілі.
Схопивсь чоловічина з воза, – якийсь одноосібник, може, та й то захудалий (А. Головко);
Моє діло мале: ори та сій. Я тільки трудівник, справжній трудівник. – Довбня ти вперта, одноосібник, – роздратовано відрізав Сніженко. – А ти стань господарем землі (М. Стельмах).
2. перен., розм. Той, хто робить що-небудь окремо від інших, своїми силами.
Мій шпачисько, що живе в дуплі старої шовковиці, – одноосібник (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одноосібник — одноосі́бник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- одноосібник — -а, ч. 1》 іст. Селянин, який не є членом сільськогосподарської артілі. 2》 перен., розм. Той, хто робить що-небудь окремо від інших, власними силами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одноосібник — ОДНООСІ́БНИК, а, ч. 1. іст. Селянин, який не є членом сільськогосподарської артілі. Схопивсь чоловічина з воза, — якийсь одноосібник, може, та й то захудалий (Головко, І, 1957, 304); Зодягнуті колгоспники були краще за одноосібників (Чорн., Потік.. Словник української мови в 11 томах
- одноосібник — рос. единоличник селянин, який під час колективізації не вступив до колгоспу й зберіг на якийсь час своє приватне господарство. О. сплачували великі податки, брали участь у лісозаготівлях, дорожніх роботах, піддавались політичним утискам. Eкономічна енциклопедія