одноосібний
ОДНООСІ́БНИЙ, а, е.
1. Належний одній особі; індивідуальний.
Не треба й недооцінювати одноосібні господарства, де людина – не приоре качани, не дасть змарнуватися садовині (з газ.).
2. Який здійснює одна особа.
Одноосібне керівництво;
Сумніви щодо принципу самодостатності місцевої влади, яка часто виступає в ролі одноосібного постачальника послуг на місцевому ринку, були зміцнені появою конкуренції (з наук. літ.);
// Зосереджений в руках однієї особи.
Розв'язання деяких питань досі часто-густо залежало від одноосібної начальницької волі (з газ.);
Здавалося, що одноосібне панування, влада, не обмежена законом, залишилися далеко позаду, коли існував культ героїв і людських жертвоприношень (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одноосібний — одноосі́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- одноосібний — ОДНООСІБНИЙ – ОДНООСОБОВИЙ – ОДНООСІБНИЦЬКИЙ Одноосібний. Належний одній особі; індивідуальний: одноосібне господарство. Одноособовий. Який приймається або здійснюється однією особою: одноособове рішення. Одноосібницький. Який стосується одноосібника, належний йому: одноосібницьке господарство. Літературне слововживання
- одноосібний — [однооус’ібнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- одноосібний — -а, -е. Належний одній особі; індивідуальний. Одноосібне підприємство — підприємство, що є власністю однієї особи або родини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одноосібний — ОДНООСІ́БНИЙ, а, е. Належний одній особі; індивідуальний. Селянин побачив перевагу колективного господарства, на засадах ленінської кооперації, перед бідним одноосібним господарством (Кучер, Трудна любов, 1960, 123). Словник української мови в 11 томах