1. Словник української мови в 11 томах

одноосібний

ОДНООСІ́БНИЙ, а, е. Належний одній особі; індивідуальний.

Селянин побачив перевагу колективного господарства, на засадах ленінської кооперації, перед бідним одноосібним господарством (Кучер, Трудна любов, 1960, 123).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одноосібний — одноосі́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. одноосібний — ОДНООСІБНИЙ – ОДНООСОБОВИЙ – ОДНООСІБНИЦЬКИЙ Одноосібний. Належний одній особі; індивідуальний: одноосібне господарство. Одноособовий. Який приймається або здійснюється однією особою: одноособове рішення. Одноосібницький. Який стосується одноосібника, належний йому: одноосібницьке господарство. Літературне слововживання
  3. одноосібний — [однооус’ібнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. одноосібний — -а, -е. Належний одній особі; індивідуальний. Одноосібне підприємство — підприємство, що є власністю однієї особи або родини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. одноосібний — ОДНООСІ́БНИЙ, а, е. 1. Належний одній особі; індивідуальний. Не треба й недооцінювати одноосібні господарства, де людина – не приоре качани, не дасть змарнуватися садовині (з газ.). 2. Який здійснює одна особа. Словник української мови у 20 томах