одностайність
ОДНОСТА́ЙНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до односта́йний.
[Чалий:] Все пропало!.. Немає згоди, немає одностайності між нами. Одна біда повинна б всіх єднать докупи, а ми йдемо урозтіч!.. (І. Карпенко-Карий);
Дружба, товариство, єдність, одностайність – це ж основна тема непогасного “Тараса Бульби” Гоголя (М. Рильський);
Мова на величезному просторі від Харкова до Кам'янця-Подільського виявляла таку одностайність, такий брак .. відмін, який вповні відповідав українському національному типові (І. Франко);
Довго не може ніхто зо мною бути щасливим, бо я не виношу довго одностайності (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одностайність — Монотонність, одноманітність, однобірність [II] — одноманітність [I] — тут — одноманітність [XIX] Спосіб праці в ній зразу ж змінився: ті самі дрібні, ручні знаряди, та сама одностайність... Словник з творів Івана Франка
- одностайність — односта́йність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- одностайність — Односердя, єдність; згода. Словник синонімів Караванського
- одностайність — див. згода Словник синонімів Вусика
- одностайність — [одностайн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- одностайність — -ності, ж. Абстр. ім. до одностайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одностайність — СПІ́ЛЬНІСТЬ (схожість, цілковита подібність, однаковий зміст чого-небудь, відношення до чогось), Є́ДНІСТЬ, ОДНОСТА́ЙНІСТЬ, ЗГО́ДА, СПІЛЬНОТА. — Спільні ідеї породжує спільність поглядів (Л. Словник синонімів української мови
- одностайність — Односта́йність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- одностайність — ОДНОСТА́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до односта́йний. [Чалий:] Все пропало!.. Немає згоди, немає одностайності між нами. Одна біда повинна б всіх єднать докупи, а ми йдемо урозтіч!.. (К. Словник української мови в 11 томах
- одностайність — Одностайність, -ности ж. Единодушіе, солидарность. Нема одностайности, однодушности в громаді. О. 1861. І. 323. К. Гр. 40. Словник української мови Грінченка