одруження
ОДРУ́ЖЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. одружи́ти і одружи́тися.
Відтоді, як Безбородько став бувати у Річинських на правах нареченого, все життя в домі підпорядкувалося одній меті: його одруженню з Катериною (Ірина Вільде);
До одруження: – Обережненько ніжками ставай, бо тут камінчики .. – Після одруження: – Обережно іди, тут каміння. – Після кількох років сімейного життя: – Куди тебе несе? Не бачиш – камінюччя під ногами (народний жарт).
2. Те саме, що шлюб.
Мати з батьком розлучилися на дванадцятому році одруження (І. Драч);
Давньоруське право дозволяло необмежену кількість одружень (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одруження — одру́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- одруження — Шлюб, вінчання, вінець, побрання, ФР. партія; (свято) весілля. Словник синонімів Караванського
- Одруження — див. Таїнство Шлюбу Словник церковно-обрядової термінології
- одруження — -я, с. Дія за знач. одружити і одружитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одруження — ШЛЮБ (шлюбна церемонія), ОДРУ́ЖЕННЯ, ЖЕНІ́ННЯ розм., ЖЕНЯ́ЧКА діал. Стародавній звичай стинати волосся перед шлюбом ще й досі зберігається у гуцулів (О. Воропай); Після одруження Тодір.. таки придбав лошата (М. Словник синонімів української мови
- одруження — Одру́ження і одружі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- одруження — ОДРУ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. одружи́ти і одружи́тися. Відтоді, як Безбородько став бувати у Річинських на правах нареченого, все життя в домі підпорядкувалося одній меті: його одруженню з Катериною (Вільде, Сестри.., 1958, 510). Словник української мови в 11 томах