Одруження

Значення в інших словниках

1. одруження — одру́ження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. одруження — Шлюб, вінчання, вінець, побрання, ФР. партія; (свято) весілля. Словник синонімів Караванського
3. одруження — -я, с. Дія за знач. одружити і одружитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одруження — ОДРУ́ЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. одружи́ти і одружи́тися. Відтоді, як Безбородько став бувати у Річинських на правах нареченого, все життя в домі підпорядкувалося одній меті: його одруженню з Катериною (Ірина Вільде); До одруження:... Словник української мови у 20 томах
5. одруження — ШЛЮБ (шлюбна церемонія), ОДРУ́ЖЕННЯ, ЖЕНІ́ННЯ розм., ЖЕНЯ́ЧКА діал. Стародавній звичай стинати волосся перед шлюбом ще й досі зберігається у гуцулів (О. Воропай); Після одруження Тодір.. таки придбав лошата (М. Словник синонімів української мови
6. одруження — Одру́ження і одружі́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. одруження — ОДРУ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. одружи́ти і одружи́тися. Відтоді, як Безбородько став бувати у Річинських на правах нареченого, все життя в домі підпорядкувалося одній меті: його одруженню з Катериною (Вільде, Сестри.., 1958, 510). Словник української мови в 11 томах