одубіння
ОДУБІ́ННЯ, я, с., розм.
Стан за знач. одубі́ти.
В тім стані одубіння можна було зробити з нею, що хто хотів (І. Франко);
Твердого, смертного одубіння трупа не було (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- одубіння — одубі́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- одубіння — -я, с., розм. Стан за знач. одубіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- одубіння — ОДУБІ́ННЯ, я, с., розм. Стан за знач. одубі́ти. В тім стані одубіння можна було зробити з нею, що хто хотів (Фр., V, 1951, 421); Твердого, смертного одубіння трупа не було (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 130). Словник української мови в 11 томах