1. Словник української мови у 20 томах

одурманюючий

ОДУРМА́НЮЮЧИЙ, а, е.

Який одурманює.

Все тут [на ярмарку] зливалося в гарячий, розмірений, одурманюючий гул (О. Гончар);

Явище “п'яного хліба” характеризується тим, що заражене зерно набуває одурманюючих властивостей і спричиняє отруєння людей і тварин (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одурманюючий — ОДУРМА́НЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до одурма́нювати. Все тут [на ярмарку] зливалося в гарячий, розмірений, одурманюючий гул (Гончар, Таврія, 1952, 55); Явище "п’яного хліба" характеризується тим... Словник української мови в 11 томах