1. Словник української мови у 20 томах

озвіріло

ОЗВІРІ́ЛО.

Присл. до озвірі́лий 2, 3.

Підбіг [Ваня] до Жучка й .. почав озвіріло бити його в голову, бік, живіт (В. Підмогильний);

З обох боків імператорського ложа виникли з темряви зовсім голі юнаки, .. оббігали ложе, охоплювали його, озвіріло, хтиво тягнулися до неї [Євпраксії] (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озвіріло — озвірі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. озвіріло — Присл. до озвірілий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. озвіріло — ОЗВІРІ́ЛО. Присл. до озвірі́лий 2. Німець озвіріло турнув геть її матір (Ле, Мої листи, 1945, 54). Словник української мови в 11 томах