1. Словник української мови у 20 томах

озерце

ОЗЕ́РЦЕ́, озе́рця́, с.

1. Зменш. до о́зеро.

Сонце ховалось за межигірський бір, .. а далекі озерця на оболоні під тим бором і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (І. Нечуй-Левицький);

Там і тут вилискували проти сонця невеличкі штучні озерця (Ю. Смолич);

* У порівн. Нарешті їхні очі зустрілись. У старого вони давно вже вицвіли і схожі були на курячу плівку, а в молодого – блищали, як степові озерця (П. Панч).

2. чого, перен. Скупчення чого-небудь, що виділяється на іншому фоні.

Пан Субота з жінкою сидить на ґанку та любується цілим озерцем астрів [айстр] та мальв (І. Франко);

Завернувши коня од перестояного озерця пізнього проса, підійшов [Тимофій] до кручі, поглянув у далечінь (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озерце — озе́рце́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. озерце — [озерцеи] -рц'а, ор. -рцеим, м. (на) -рц'у, мн. -рц'а, ор. -реиц' і [озеирце] -рц'а, ор. -рцем, м. (на) -рц'у, мн. -рц'а, ор. -рец' два озерц'а Орфоепічний словник української мови
  3. озерце — озерця, с. 1》 Зменш. до озеро. 2》 чого, перен. Скупчення чого-небудь, що вирізняється на іншому тлі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. озерце — Озе́рце́, -ця, -цю; озе́рця, озе́рець Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. озерце — ОЗЕ́РЦЕ́, озе́рця́, с. 1. Зменш. до о́зеро. Сонце ховалось за межигірський бір,.. а далекі озерця на оболоні під тим бором і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. озерце — Озеро, -ра с. Озеро. Хай тобі риба й озеро. Ном. стр. 99. ум. озерце, озеречко. Словник української мови Грінченка