означати

ОЗНАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., що.

1. Мати певне значення, певний зміст.

– Ось що воно означа! Тривай же! – подумав собі Трохим і пішов тихою ступою (Г. Квітка-Основ'яненко);

Наступного дня до Кобзаревих скирт пришкандибав Іван Сидорчук. Обійшов довкола, подивився і зробив такий рух головою, що мав означати одне: тут усе гаразд, саме на це я й сподівався (С. Журахович);

– У нього вже два зуби... – промовила з гордістю. Данило ще не дуже тямив, що означає така велика подія, але, бачачи, що це так радує матір, і собі здивувався (М. Стельмах);

// Вказувати на що-небудь, свідчити про щось.

Раптом Тайжан помітив, що в повітрі кружляє і повільно падає два пташиних пера. Це означало, що десь високо хижий птах шматує здобич (З. Тулуб);

Він [батько] вхопив папір і олівець і сів рішати задачі. Це означало, що батько був дуже знервований (Ю. Смолич);

// Бути рівнозначним.

– Захоплення гітлерівцями Пулковських висот означало б для Ленінграда смерть. І ми стояли на смерть (Остап Вишня);

Раціонально використати верстат – це означає одержати на ньому найвищу продуктивність праці (з навч. літ.).

2. Мати важливе значення, велику вагу; відігравати важливу роль.

Вона [мати] така звична й рідна, що її не завжди й помічаєш у родині, і лише тоді, коли її не стане, всі одразу зрозуміють, що вона для них означала (О. Гончар).

3. діал. Визначати.

Постановила таки сьогодні написати до дітей, що батько згоджується, нехай означають час шлюбу, коли новоженцям буде догідно (Л. Мартович).