озорений
ОЗО́РЕНИЙ, рідко ОЗО́РЯНИЙ, а, е, поет.
Дієпр. пас. до озори́ти;
// у знач. прикм.
Він [день] обіцяв їм [березам] подарунки, Як тільки сон його не зборе: Листві – незнані візерунки, Корі – озорені узори (А. Малишко);
Вузькою смугою невода виплітається за веслом озоряна вода, зітхають береги (М. Стельмах);
* Образно. Благословенна світлотінь Судьби в щасливім одкровенні... І многокрилля поколінь В однім озоренім іменні (М. Вінграновський);
Суспільно-творча діяльність М. Л. Кропивницького й І. К. Тобілевича, М. К. Заньковецької й Л. К. Саксаганського пройшла озорена передовими ідеями російських революціонерів-демократів та їх великого соратника Т. Г. Шевченка (з мемуарної літ.);
// озо́рено, безос. пред.
Йдемо під грозами, йдемо світаннями, де шлях озорено (П. Тичина).
Значення в інших словниках
- озорений — озо́рений дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
- озорений — див. світлий Словник синонімів Вусика
- озорений — рідко озоряний, -а, -е, поет. Дієприкм. пас. мин. ч. до озорити. || озорено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- озорений — ОЗО́РЕНИЙ, рідко ОЗО́РЯНИЙ, а, е, поет. Дієпр. пас. мин. ч. до озори́ти. Піднісшись вгорі на граніті, Спрямовував Ленін свій зір На далі московські, відкриті З озорених Ленінських гір (Бажан, Роки, 1957, 262)... Словник української мови в 11 томах