окарина
ОКАРИ́НА, и, ж.
Духовий глиняний або фарфоровий італійський народний інструмент овальної форми, який звучанням нагадує флейту.
Солдат закинув її [гвинтівку] за плече, дістав з кишені френча маленьку окарину й обережно подув у неї. Ніжний звук видобувся з глибини глиняного інструмента і полинув угору, лишаючи солдата на самоті з темрявою (П. Загребельний);
З глибини парку чути – Самосад грає на окарині пісню (О. Корнійчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окарина — окари́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- окарина — -и, ж. Духовий глиняний або фарфоровий народний італійський інструмент, який звучанням нагадує флейту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окарина — (іт. okarina — дослівно гусеня) — духовий інструмент з глиняним корпусом яйцеподібної форми. Має патрубок з свистковим отвором для видобування звуку та 7 — 10 ігрових отворів для зміни висоти звуку. Звукоряд діатонічний, діапазон — нона. Словник-довідник музичних термінів
- окарина — окари́на (італ. ocarina) духовий музичний інструмент з глиняним або фарфоровим корпусом і свистовим пристроєм. Словник іншомовних слів Мельничука
- окарина — Музичний інструмент, губний аерофон; різновид флейти; овальний глиняний або порцеляновий дзбан із вдувним і свистковим отворами; сконструював бл. 1860 Дж. Донаті. Універсальний словник-енциклопедія
- окарина — ОКАРИ́НА, и, ж. Духовий глиняний або фарфоровий народний італійський інструмент, який нагадує звучанням флейту. Солдат закинув її [гвинтівку] за плече, дістав з кишені френча маленьку окарину й обережно подув у неї. Словник української мови в 11 томах