окидати

ОКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКИ́НУТИ, ну, неш, док., кого, що, перев. зі сл. зором, поглядом, очима і т. ін.

Оглядати, обдивлятися.

Князь окинув оком старця, і його вразили блискучі страшні чорні очі (І. Нечуй-Левицький);

Нагорний окинув безмірне, всіяне зорями плесо і чомусь зітхнув (М. Стельмах);

Данило Денисович окинув зором довгий, покритий м'яким зеленим сукном стіл (Л. Дмитерко);

Знайомлячись, скульптор окинув дівчину гострим поглядом (О. Гончар).

◇ Куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком <�Куди́ [ті́льки (лиш)] [не] гля́не о́ко> див. о́ко¹;

(1) Окида́ти / оки́нути ду́мкою – роздумувати над чимсь, обдумувати, обмірковувати щось.

Спокійно окинув думкою: – Ні, тепер уже ніщо не стане на заваді... (С. Васильченко);

Вже одна-дві праці вченого можуть дати достатнє уявлення про автора: його світогляд, коло наукових зацікавлень, здатність окинути думкою досліджуваний простір (з наук. літ.);

(2) Окида́ти / оки́нути о́ком (очи́ма, по́глядом і т. ін.) кого, що, де – швидко, побіжно оглядати, розглядати кого-, що-небудь або обдивлятися навкруги.

Через плече товариша окидаю оком нову камеру (Ю. Збанацький);

Хлопці вийшли з зали, окидаючи її скоса очима (І. Нечуй-Левицький);

Підозріливо [староста] окидає очима Гната (М. Стельмах);

Він [Тимофій] окидає поглядом подвір'я і вулицю, але ніде нікого (М. Стельмах);

Вишневецький окинув оком усю ту пишну околицю (І. Нечуй-Левицький);

Глянув [Синявін] назад, окинув оком навкруги, і раптом якась догадка блиснула в очах (Іван Ле);

Окину, бувало, оком оте поле – здавалось би: що в ньому за зміна?.. не панська вона [земля] тепер, а наша, народна (І. Муратов);

Яресько окинув очима степи: яка земля! (О. Гончар);

Окинула зором все своє тіло, од грудей до пальців ніг. “Хіба я стара?” (М. Коцюбинський);

Майор окинув зором місцевість. Міношукачі тут не допоможуть (Л. Дмитерко);

Обкида́ти о́ком (по́глядом).

– Се наша Тухольщина, наш рай! – сказав Максим, обкидаючи оком долину, і гори, і водопад (І. Франко);

– Карту! – гукнув Колісник,.. обкидаючи .. поглядом усю вокзалію [увесь вокзал] (Панас Мирний);

(3) Оки́нути (огля́нути, змі́ряти і т. ін.) зо́ром кого, що – охопивши повністю поглядом, подивитися уважно на кого-, що-небудь.

Майор окинув зором місцевість (Л. Дмитерко);

– До мене їдете? – запитав він і бистрим зором оглянув наші човни (Олесь Досвітній);

Високос теплим зором зміряв Стецюкову постать (Н. Рибак);

(4) Ско́рим по́глядом окида́ти / оки́нути – те саме, що Диви́тися і т. ін. / гля́нути і т. ін. би́стрим о́ком (див. диви́тися).

– Що ж тобі за лихо таке?.. – Багато, Грицьку, розказувати... – ще раз зітхнувши, одмовив Чіпка й скорим поглядом окинув хату (Панас Мирний);

Хазя́йським о́ком огля́нути (оки́нути) див. огляда́ти.