1. Словник української мови у 20 томах

окладник

ОКЛА́ДНИК, а, ч., іст.

Службовець, який визначав суму податку.

Різноманітність розцінок податків давала змогу окладникам оподатковувати на свій розсуд та зловживати своїм службовим становищем (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окладник — окла́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. окладник — -а, ч. 1》 іст. Той, хто обкладає податком. 2》 зах. буркун II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окладник — ОКЛА́ДНИК, а, ч., іст. Той, хто обкладає податком. Різноманітність розцінок податків давала змогу окладникам оподатковувати на свій розсуд та зловживати своїм службовим становищем (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 109). Словник української мови в 11 томах
  4. окладник — Окладник, -ка м. = раст. буркун. Вх. Пч. І. 11. Словник української мови Грінченка