1. Орфографічний словник української мови

окладник

окла́дник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окладник — -а, ч. 1》 іст. Той, хто обкладає податком. 2》 зах. буркун II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. окладник — ОКЛА́ДНИК, а, ч., іст. Службовець, який визначав суму податку. Різноманітність розцінок податків давала змогу окладникам оподатковувати на свій розсуд та зловживати своїм службовим становищем (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. окладник — ОКЛА́ДНИК, а, ч., іст. Той, хто обкладає податком. Різноманітність розцінок податків давала змогу окладникам оподатковувати на свій розсуд та зловживати своїм службовим становищем (Нар. тв. та етн., 3, 1958, 109). Словник української мови в 11 томах
  4. окладник — Окладник, -ка м. = раст. буркун. Вх. Пч. І. 11. Словник української мови Грінченка