1. Словник української мови у 20 томах

окляклий

ОКЛЯ́КЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до окля́кнути.

Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Панас Мирний);

Сколінені мужі і ниці пахолки, німотні руки перед себе рвуть. І неба молять і дощу зовуть, окляклі круг багаття, ніби пакілля (В. Стус);

// у знач. прикм.

Окляклі руки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окляклий — окля́клий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. окляклий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до оклякнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окляклий — ОКЛЯ́КЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до окля́кнути. Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Мирний, III, 1954, 398). Словник української мови в 11 томах