окопчик
ОКО́ПЧИК, ОКІ́ПЧИК, а, ч., військ.
Зменш. до око́п 2.
І скрізь – купи наритої землі. Вирви од бомб, окіпчики, позиції мінометної батареї (Ю. Яновський);
Він, молодий лікар санбату, пам'ятає себе в невеличкому окопчику, який вигріб перед фронтом ворога (Д. Бедзик);
Коли до партизанського окопчика залишилось сто метрів, він зупинився (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окопчик — око́пчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- окопчик — окіпчик, -а, ч., військ. Зменш. до окоп 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- окопчик — ОКО́ПЧИК, ОКІ́ПЧИК, а, ч., військ. Зменш. до око́п 2. І скрізь — купи наритої землі. Вирви од бомб, окіпчики, позиції мінометної батареї (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах