окоренкуватий
ОКОРЕ́НКУВАТИЙ, а, е, розм.
Невисокий, але міцної статури; кремезний.
Верига був окоренкуватий, в плечах широкий, але не вищий за середнього гайдука (П. Панч);
На трибуну ще один іде. Невисокий, але окоренкуватий, дебелий (І. Рябокляч);
// Короткий, але міцний, дебелий (про руки, ноги).
Він викопував з вологої землі чубучок з чотирма вічками, окоренкуватими руками обережно перерізав пополам (С. Чорнобривець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окоренкуватий — окоре́нкуватий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- окоренкуватий — див. гладкий; низький Словник синонімів Вусика
- окоренкуватий — -а, -е, розм. Невисокий, але міцної будови; кремезний. || Короткий, але міцний, дебелий (про руки, ноги). Великий тлумачний словник сучасної мови
- окоренкуватий — КРЕМЕ́ЗНИ́Й (про людину — міцної будови тіла), КОРЕНА́СТИЙ (КОРЕНИ́СТИЙ рідше), ЖИ́ЛАВИЙ, ВУЗЛУВА́ТИЙ розм., КОРЧУВА́ТИЙ розм.; ОГРЯ́ДНИ́Й, ДЕБЕ́ЛИЙ, ОПА́СИСТИЙ (міцний і повнотілий); ШИРОКОПЛЕ́ЧИЙ, ПЛЕЧИ́СТИЙ (широкий у плечах)... Словник синонімів української мови
- окоренкуватий — ОКОРЕ́НКУВАТИЙ, а, е, розм. Невисокий, але міцної будови; кремезний. Верига був окоренкуватий, в плечах широкий, але не вищий за середнього гайдука (Панч, Гомон. Україна, 1954, 129); На трибуну ще один іде. Невисокий, але окоренкуватий, дебелий (Ряб. Словник української мови в 11 томах