окоренок
ОКОРЕ́НОК, нка, ч.
1. Частина стовбура від кореня до гілок.
Хлопці добралися і до рябини. Стали перепочити, узявшись за окоренок руками (Панас Мирний);
* У порівн. Ярослав, простодушний, міцний, як березовий окоренок, трохи загайний у рухах, сміявся на повен свій жовтозубий і губатий рот (І. Волошин);
// Нижня частина дерева, що прилягає до кореня.
Усе широке подвір'я суспіль було заставлене не столами, а дошками, покладеними на пеньках та окоренках (І. Нечуй-Левицький);
Прямо від окоренка берези відхилився товстенний-претовстенний боровик (М. Стельмах).
2. Нижній товщий кінець чого-небудь, зробленого з дерева.
Смолярчук .. повертає .. ціпка окоренком – розмахнувся на всю руку – хотів ударити Василя по очах (Г. Косинка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окоренок — окоре́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- окоренок — -нка, ч. 1》 Частина стовбура від кореня до гілок. || Нижня частина дерева, що прилягає до кореня. 2》 Нижній товщий кінець чого-небудь, зробленого з дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окоренок — Нка, ч. Частина стовбура від кореня до гілок. ...ще — чайка однокрила, ще — зигзиця і ще-як окоренок лихоліть. (ЗД:75). Словник поетичної мови Василя Стуса
- окоренок — ОКОРЕ́НОК (частина стовбура від кореня до гілок; нижня частина дерева, що прилягає до кореня), ПРИ́КОРІНЬ (ПРИКОРЕНЬ), ПРИ́КОРЕНОК, ВІДЗЕ́МОК розм., ОДЗЕ́МОК діал., КОМЕ́ЛЬ діал. Чубенко стояв і стояв,.. сосни в його очах поверталися догори окоренками (Ю. Словник синонімів української мови
- окоренок — Окоре́[і́]нок, -ре́[і́]нка; -ре́[і́]нки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- окоренок — ОКОРЕ́НОК, нка, ч. 1. Частина стовбура від кореня до гілок. Хлопці добралися і до рябини. Стали перепочити, узявшись за окоренок руками (Мирний, І, 1954, 251); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- окоренок — Окоренок, окорінок, -нка м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ном. № 7149. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі. Новомоск. Словник української мови Грінченка