окоренок

Значення в інших словниках

1. окоренок — окоре́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. окоренок — -нка, ч. 1》 Частина стовбура від кореня до гілок. || Нижня частина дерева, що прилягає до кореня. 2》 Нижній товщий кінець чого-небудь, зробленого з дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окоренок — ОКОРЕ́НОК, нка, ч. 1. Частина стовбура від кореня до гілок. Хлопці добралися і до рябини. Стали перепочити, узявшись за окоренок руками (Панас Мирний); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
4. окоренок — ОКОРЕ́НОК (частина стовбура від кореня до гілок; нижня частина дерева, що прилягає до кореня), ПРИ́КОРІНЬ (ПРИКОРЕНЬ), ПРИ́КОРЕНОК, ВІДЗЕ́МОК розм., ОДЗЕ́МОК діал., КОМЕ́ЛЬ діал. Чубенко стояв і стояв,.. сосни в його очах поверталися догори окоренками (Ю. Словник синонімів української мови
5. окоренок — Окоре́[і́]нок, -ре́[і́]нка; -ре́[і́]нки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. окоренок — ОКОРЕ́НОК, нка, ч. 1. Частина стовбура від кореня до гілок. Хлопці добралися і до рябини. Стали перепочити, узявшись за окоренок руками (Мирний, І, 1954, 251); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
7. окоренок — Окоренок, окорінок, -нка м. Часть древеснаго ствола отъ корня до вѣтвей. Ном. № 7149. Ми відрубали три окоренки від того хворосту, і вони прийшлись як раз до пеньків у лісі. Новомоск. Словник української мови Грінченка