окорінюватися

ОКОРІ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОКОРЕНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док., розм., рідко.

1. Пускати коріння; укорінюватися.

Нарізані з молодих пагонів живці погано окорінюються (з навч. літ.).

2. перен. Надовго розташовуватися де-небудь або на чомусь.

О, вже сів, окоренився! А не пора додому? (Сл. Б. Грінченка).