окреслення
ОКРЕ́СЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. окре́слити і окре́слитися.
Майстерність композиції, чіткість окреслення образів сприяють гранично яскравому виявленню ідеї (з наук. літ.).
2. Обриси, контури, форма чого-небудь.
Далекі озера манили до себе своїм теплим окресленням, блакиттю своїх плес і ніжністю білосніжних водяних лілій (Ю. Збанацький);
* Образно. Ми все-таки схопили окреслення правдивого обличчя Фірдоусі (П. Тичина).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окреслення — окре́слення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- окреслення — -я, с. 1》 Дія за знач. окреслити. 2》 Обриси, контури, форма чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окреслення — КО́НТУР (лінія, що окреслює форму предмета; графічне окреслення предмета); О́БРИС, КОНФІГУРА́ЦІЯ, ОКРЕ́СЛЕННЯ, ПРО́ФІЛЬ, А́БРИС книжн.; ПРО́РИС (контурна різьблена лінія); СИЛУЕ́Т (контурне зображення когось, чогось). Словник синонімів української мови
- окреслення — ОКРЕ́СЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. окре́слити. Майстерність композиції, чіткість окреслення образів сприяють гранично яскравому виявленню ідеї (Рад. літ-во, 4, 1967, 60). 2. Обриси, контури, форма чого-небудь. Словник української мови в 11 томах