1. Словник української мови у 20 томах

окруженець

ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко.

Те саме, що оточе́нець.

– У села треба йти, через хуторян зв'язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (М. Стельмах);

– Окруженці часом теж у таких стіжках переховуються. Може, і твій солдат тут, як той ховрах, у нору зарився (А. Шиян).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окруженець — окруже́нець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. окруженець — [окруженеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. окруженець — -нця, ч. Те саме, що оточенець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. окруженець — ОТОЧЕ́НЕЦЬ (той, хто перебував або перебуває в оточенні ворожих військ), ОКРУЖЕ́НЕЦЬ розм. рідше; ОБЛОЖЕ́НЕЦЬ (у місті, фортеці). В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців (О. Словник синонімів української мови
  5. окруженець — ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що оточе́нець. — У села треба йти, через хуторян зв’язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (Стельмах, Вел. Словник української мови в 11 томах