окруженець
ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що оточе́нець.
— У села треба йти, через хуторян зв’язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 595);
— Окруженці часом теж у таких стіжках переховуються. Може, і твій солдат тут, як той ховрах, у нору зарився (Шиян, Гроза.., 1956, 646).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окруженець — окруже́нець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- окруженець — [окруженеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
- окруженець — -нця, ч. Те саме, що оточенець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окруженець — ОКРУЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч., розм., рідко. Те саме, що оточе́нець. – У села треба йти, через хуторян зв'язки налагоджувати з певними людьми, що позалишалися тут, підпільників шукати, з окруженцями знайомитися (М. Словник української мови у 20 томах
- окруженець — ОТОЧЕ́НЕЦЬ (той, хто перебував або перебуває в оточенні ворожих військ), ОКРУЖЕ́НЕЦЬ розм. рідше; ОБЛОЖЕ́НЕЦЬ (у місті, фортеці). В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців (О. Словник синонімів української мови