1. Словник української мови у 20 томах

окружний

ОКРУЖНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до о́круг.

Приїхали [Славко і Краньцовська ] в місто X. Це – повітове місто, осідок староства й окружного суду (Л. Мартович);

Окружна виборча комісія.

2. Розташований навколо чого-небудь; який діє по колу.

Окружна магістраль матиме велике значення для кращого зв'язку між окремими районами міста (з газ.).

3. у знач. ім. окружни́й, но́го, ч., іст. У царській Росії – чиновник повітової адміністрації.

Не вигадали поради [Мотрі й Оришці] й волосні. Судили, рядили – та окружному, а окружний – та губернаторові (Панас Мирний).

ОКРУ́ЖНИЙ, а, е.

1. Прикм. до окру́га 1.

– І Римськії поставить [Еней] стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни Во всім окружнім там краю (І. Котляревський);

Прославить [журналіст трудівників] на всі на окружнії села, Щоб стали відомі у кожнім дому (С. Олійник).

2. Який має форму круга.

Посередині замкового дворища стояла досить простора, з трьома банями і окружним піддашшям церква (М. Старицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окружний — окру́жний прикметник від: 'округа' — навколишня місцевість окружни́й прикметник від: 'округ' Орфографічний словник української мови
  2. окружний — ОКРУЖНИЙ – ОКРУЖНИЙ – КРУЖНИЙ Окружний. 1. Який стосується округи: окружні села. 2. Який має форму круга: окружне піддашшя. Окружний. 1. Який стосується округу: окружний суд, окружна виборча дільниця. Літературне слововживання
  3. окружний — I [оукружнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (окружні села) II [окружний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (окружна дорога) Орфоепічний словник української мови
  4. окружний — -а, -е. 1》 Прикм. до округ. Окружна виборча комісія. 2》 Розташований навколо чого-небудь; який діє по колу. 3》 у знач. ім. окружний, -ного, ч., заст. Чиновник повітової адміністрації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. окружний — див. окольний, окружаючий, округа, регіональний Словник чужослів Павло Штепа
  6. окружний — Округо́вий і окружни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. окружний — ОКРУ́ЖНИЙ, а, е. 1. Прикм. до окру́га 1. — І Римськії поставить [Еней] стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни Во всім окружнім там краю (Котл. Словник української мови в 11 томах