1. Словник української мови в 11 томах

окружний

ОКРУ́ЖНИЙ, а, е.

1. Прикм. до окру́га 1.

— І Римськії поставить [Еней] стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни Во всім окружнім там краю (Котл., І, 1952, 155);

Прославить [журналіст трудівників] на всі на окружнії села, Щоб стали відомі у кожнім дому (С. Ол., Вибр., 1959, 82).

2. Який має форму круга.

Посередині замкового дворища стояла досить простора, з трьома банями і окружним піддашшям церква (Стар., Облога.., 1961, 5).

ОКРУЖНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до о́круг.

Приїхали [Славко і Краньцовська ] в місто X. Це — повітове місто, осідок староства й окружного суду (Март., Тв., 1954, 258).

Крайові, обласні.., окружні, районні, міські, сільські.. Ради депутатів трудящих обираються відповідно трудящими краю, області.., округу, району, міста, села на строк два роки (Конст. СРСР, 1963, 23);

Окружна виборча комісія.

2. Розташований навколо чого-небудь; який діє по колу.

Окружна магістраль матиме велике значення для кращого зв’язку між окремими районами міста (Веч. Київ, 12.VІІ 1957, 1).

3. у знач. ім. окружни́й, но́го, ч., дорев. Чиновник повітової адміністрації.

Не вигадали поради [Мотрі й Оришці] й волосні. Судили, рядили — та окружному, а окружний — та губернаторові (Мирний, І, 1949 137).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окружний — окру́жний прикметник від: 'округа' — навколишня місцевість окружни́й прикметник від: 'округ' Орфографічний словник української мови
  2. окружний — ОКРУЖНИЙ – ОКРУЖНИЙ – КРУЖНИЙ Окружний. 1. Який стосується округи: окружні села. 2. Який має форму круга: окружне піддашшя. Окружний. 1. Який стосується округу: окружний суд, окружна виборча дільниця. Літературне слововживання
  3. окружний — I [оукружнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (окружні села) II [окружний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (окружна дорога) Орфоепічний словник української мови
  4. окружний — -а, -е. 1》 Прикм. до округ. Окружна виборча комісія. 2》 Розташований навколо чого-небудь; який діє по колу. 3》 у знач. ім. окружний, -ного, ч., заст. Чиновник повітової адміністрації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. окружний — див. окольний, окружаючий, округа, регіональний Словник чужослів Павло Штепа
  6. окружний — ОКРУЖНИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до о́круг. Приїхали [Славко і Краньцовська ] в місто X. Це – повітове місто, осідок староства й окружного суду (Л. Мартович); Окружна виборча комісія. 2. Розташований навколо чого-небудь; який діє по колу. Словник української мови у 20 томах
  7. окружний — Округо́вий і окружни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)