оксиди

ОКСИ́ДИ, ів, мн. (одн. окси́д, у, ч.).

Сполуки хімічного елемента з киснем; окисли.

До напівпровідників належать: кремній, германій, селен, сполуки металів з сіркою (сульфіди) і киснем (оксиди) та інші (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Окси́д ка́льцію – хімічна речовина – сполука кальцію з киснем; негашене (па́лене) вапно.

Оксид кальцію одержують прожарюванням (випалюванням) вапняку або крейди (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оксиди — окси́ди (франц. oxyde – окис, від грец. οξύς – кислий) хімічні сполуки елементів з киснем. Інша назва – окисли. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. оксиди — Окси́ди, -дів, -дам (хем.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)