оксиморон
ОКСИ́МОРО́Н, ОКСЮ́МОРО́Н, а, ч.
Стилістичний засіб – поєднання протилежних за змістом понять, які разом складають нове уявлення.
Основним принципом будови поетичної лексики [“Гофманової ночі” М. Бажана] стає зіставлення несумісних за смислом і стилістичним забарвленням слів: у метафорі (сандалі сатани), в оксюморонах (похмурий бенкетар, холодна заграва гарячого вина) (з наук. літ.);
В наукових і ділових текстах оксюморони (до яких належить і “цілісний аналіз”) недоречні, бо непридатні для практичного вжитку (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оксиморон — окси́моро́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- оксиморон — [оксиморон] = оксюморон -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- оксиморон — оксюморон, -а, ч. Стилістичний засіб, коли свідомо поєднуються протилежні за змістом поняття, які разом дають нове уявлення (напр., гарячий сніг, дзвінка тиша). Великий тлумачний словник сучасної мови
- оксиморон — окси́морон, оксю́морон (грец. όξύμωρον, букв. – дотепно-безглузде) літературно-поетичний прийом; поєднання протилежних за змістом, контрастних понять, що спільно дають нове уявлення (напр., дзвінка тиша, гарячий сніг). Словник іншомовних слів Мельничука
- оксиморон — ОКСИМОРО́Н, ОКСЮМОРО́Н, а, ч. Стилістичний засіб, коли свідомо поєднуються протилежні за змістом поняття, які разом дають нове уявлення. Основним принципом будови поетичної лексики ["Гофманової ночі"... Словник української мови в 11 томах