1. Словник української мови в 11 томах

оксиморон

ОКСИМОРО́Н, ОКСЮМОРО́Н, а, ч. Стилістичний засіб, коли свідомо поєднуються протилежні за змістом поняття, які разом дають нове уявлення.

Основним принципом будови поетичної лексики ["Гофманової ночі" М. Бажана] стає зіставлення несумісних за смислом і стилістичним забарвленням слів: у метафорі (сандалі сатани), в оксюморонах (похмурий бенкетар, холодна заграва гарячого вина) (Рад. літ-во, 4, 1969, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оксиморон — окси́моро́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. оксиморон — [оксиморон] = оксюморон -на, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. оксиморон — оксюморон, -а, ч. Стилістичний засіб, коли свідомо поєднуються протилежні за змістом поняття, які разом дають нове уявлення (напр., гарячий сніг, дзвінка тиша). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оксиморон — ОКСИ́МОРО́Н, ОКСЮ́МОРО́Н, а, ч. Стилістичний засіб – поєднання протилежних за змістом понять, які разом складають нове уявлення. Основним принципом будови поетичної лексики [“Гофманової ночі”... Словник української мови у 20 томах
  5. оксиморон — окси́морон, оксю́морон (грец. όξύμωρον, букв. – дотепно-безглузде) літературно-поетичний прийом; поєднання протилежних за змістом, контрастних понять, що спільно дають нове уявлення (напр., дзвінка тиша, гарячий сніг). Словник іншомовних слів Мельничука