1. Словник української мови у 20 томах

окунець

ОКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

Зменш.-пестл. до о́кунь.

– Розлучила [сестра] мене з тобою, Як рибу з водою; Як рибочку з окунцями, Як молоду з молодцями (з народної пісні);

Смагляве личко сяяло від щастя, Округлими ставали оченята, Коли хапав наживу окунець Чи лящик хитрий (М. Рильський).

◇ (1) Лови́ти но́сом окунці́в (д) див. лови́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окунець — окуне́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. окунець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до окунь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окунець — лови́ти (но́сом) окуні́в (окуні́), жарт. Дрімати, куняти, схиливши голову вниз. Стоять (люди) з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г. Фразеологічний словник української мови
  4. окунець — ОКУНЕ́ЦЬ, нця, ч. Зменш.-пестл. до о́кунь. — Розлучила [сестра] мене з тобою, Як рибу з водою; Як рибочку з окунцями, Як молоду з молодцями (Чуб., V, 1874, 218); Смагляве личко сяяло від щастя, Округлими ставали оченята, Коли хапав наживу окунець Чи лящик хитрий (Рильський, II, 1960, 303). Словник української мови в 11 томах
  5. окунець — Окунь, -ня м. Рыба окунь. окунів ловити = куняти. Хто слухає, а хто окунів ловить. Кв. II. 181. ум. окунець. Словник української мови Грінченка