1. Словник української мови в 11 томах

окунець

ОКУНЕ́ЦЬ, нця, ч. Зменш.-пестл. до о́кунь.

— Розлучила [сестра] мене з тобою, Як рибу з водою; Як рибочку з окунцями, Як молоду з молодцями (Чуб., V, 1874, 218);

Смагляве личко сяяло від щастя, Округлими ставали оченята, Коли хапав наживу окунець Чи лящик хитрий (Рильський, II, 1960, 303).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окунець — окуне́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. окунець — -нця, ч. Зменш.-пестл. до окунь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. окунець — ОКУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до о́кунь. – Розлучила [сестра] мене з тобою, Як рибу з водою; Як рибочку з окунцями, Як молоду з молодцями (з народної пісні); Смагляве личко сяяло від щастя, Округлими ставали оченята... Словник української мови у 20 томах
  4. окунець — лови́ти (но́сом) окуні́в (окуні́), жарт. Дрімати, куняти, схиливши голову вниз. Стоять (люди) з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г. Фразеологічний словник української мови
  5. окунець — Окунь, -ня м. Рыба окунь. окунів ловити = куняти. Хто слухає, а хто окунів ловить. Кв. II. 181. ум. окунець. Словник української мови Грінченка