окупація
ОКУПА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Тимчасове захоплення частини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави.
Чернишева сім'я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (О. Гончар).
2. розм. Місце і час перебування цивільного населення на окупованій території.
Бабуся Мотря розповідає, як жили, чого зазнали тут люди за окупації (В. Козаченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окупація — окупа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- окупація — Займанщина, поневолення, ір. «визволення»; пор. АҐРЕСІЯ. Словник синонімів Караванського
- окупація — -ї, ж. Тимчасове захоплення частини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окупація — Займанщина, обсада Словник чужослів Павло Штепа
- окупація — окупа́ція (лат. occupatio, від оссиро – загарбую, оволодіваю) 1. Тимчасове зайняття збройними силами однієї держави частини або всієї території іншої держави, головним чином внаслідок наступальних воєнних дій. Словник іншомовних слів Мельничука
- окупація — ЗАГА́РБАННЯ (насильне захоплення чужої території), ПІДКО́РЕННЯ, ПОКО́РЕННЯ рідше; ЗАВОЮВА́ННЯ, ІНТЕРВЕ́НЦІЯ (введення військ на чужу територію); ОКУПА́ЦІЯ (тимчасове захоплення чужої території); АНЕ́КСІЯ (насильне приєднання чужої території)... Словник синонімів української мови
- окупація — Окупа́ція, -ції, -цією; -па́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- окупація — ОКУПА́ЦІЯ, ї, ж. Тимчасове захоплення частини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави. Чернишева сім’я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (Гончар, І, 1954, 256). Словник української мови в 11 томах