1. Словник синонімів української мови

окупація

ЗАГА́РБАННЯ (насильне захоплення чужої території), ПІДКО́РЕННЯ, ПОКО́РЕННЯ рідше; ЗАВОЮВА́ННЯ, ІНТЕРВЕ́НЦІЯ (введення військ на чужу територію); ОКУПА́ЦІЯ (тимчасове захоплення чужої території); АНЕ́КСІЯ (насильне приєднання чужої території); ЕКСПА́НСІЯ (політика загарбання чужої території, джерел сировини тощо, економічне й політичне поневолення інших країн). Загарбання України стало на ту пору не такою вже й простою справою. Гриміла вже над світом слава Запорожжя (О. Ільченко); Держава, створена Чингісханом, була держава військова, головною її метою були війни та завоювання (з підручника); Чернишева сім'я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (О. Гончар); Мир без анексій і контрибуцій (з наукової літератури); Німецька експансія розвивалась і на Далекому Сході. В 1897 р. німці захопили в Китаї бухту Цзяо-Чжоу (з посібника). — Пор. 1. нава́ла.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окупація — окупа́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. окупація — Займанщина, поневолення, ір. «визволення»; пор. АҐРЕСІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. окупація — -ї, ж. Тимчасове захоплення частини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. окупація — Займанщина, обсада Словник чужослів Павло Штепа
  5. окупація — ОКУПА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Тимчасове захоплення частини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави. Чернишева сім'я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (О. Гончар). 2. розм. Словник української мови у 20 томах
  6. окупація — окупа́ція (лат. occupatio, від оссиро – загарбую, оволодіваю) 1. Тимчасове зайняття збройними силами однієї держави частини або всієї території іншої держави, головним чином внаслідок наступальних воєнних дій. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. окупація — Окупа́ція, -ції, -цією; -па́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. окупація — ОКУПА́ЦІЯ, ї, ж. Тимчасове захоплення частини або всієї території однієї держави збройними силами іншої держави. Чернишева сім’я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (Гончар, І, 1954, 256). Словник української мови в 11 томах