олімпійський

ОЛІМПІ́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. Стос. до Олімпу.

Глянув Юпітер униз і побачив, що все – під водою, Що з-поміж тисяч мужів лиш один не втонув у безодні, Що з-поміж тисяч жінок лиш одна залишилась живою, Ще й неповинні обоє, богам олімпійським покірні (М. Зеров);

* У порівн. Несподівано перед нею став, ніби живий, Павлусь серед зали, міцний, дужий, пишний, неначе олімпійський бог, з красою Феба (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Який відзначається величною врівноваженістю, незворушністю, стриманістю; такий, як в олімпійця, олімпійців (у 1, 2 знач.) (про настрій і т. ін.).

Лише Максим не здавася. Він з олімпійським спокоєм бив і бив у кремінь крицею, висікаючи снопи іскор, і не втрачав надії (І. Багряний);

Що правда, мамо, то правда, – .. трудно часом буває витримувать олімпійський спокій (Леся Українка);

Він зберігав справді олімпійський спокій, і гра переважно тривала в такому темпі (Д. Ткач);

Поки до магазинів тягнулися ручайки .. покупців, міністерство торгівлі і причетні до ціноутворення інстанції зберігали олімпійський спокій (із журн.).

3. Стос. до міжнародних спортивних змагань, олімпіад (у 2 знач.).

Волейбол став олімпійським видом спорту (з газ.);

В Інсбруку збудовано величезне олімпійське містечко, вхід до якого .. заборонений усім, крім членів делегацій (з газ.);

Ніна мріяла стати олімпійською чемпіонкою (з наук.-попул. літ.).