олімпієць

ОЛІМПІ́ЄЦЬ, і́йця, ч.

1. У давньогрецькій міфології – бог, житель Олімпу.

[Зет (здіймає руку вгору):] Ви, олімпійці! Пошліть сюди скоріш росу вечірню, бо він конає! (Леся Українка);

В людському образі раз завітав сюди з сином Юпітер .. Сотні осель обійшли олімпійці – благали спочинку, В сотнях осель олімпійців не пущено (М. Зеров);

Віками жерці виховують наш розум і душу міфами про богів та героїв, про творення світу і одвічне панування олімпійців над смертними (О. Бердник).

2. перен. Надзвичайно врівноважена, незворушна, стримана людина.

Повернеться [Валерій Іванович] зі школи геть виснажений, просто аж шкода його, такий нервовий став... – Зате на роботі – спокій олімпійця! – зауважила Марися. – І до жінок сталення лицарське (О. Гончар).

3. Учасник олімпійських ігор.

Востаннє Київ приймав олімпійців у 1980 році (з газ.);

Фінансування підготовки олімпійців було фактично зірване, лише декілька спортсменів мали підтримку (за західними мірками символічну) спонсорів (з газ.).

◇ (1) Спо́кій олімпі́йця – те саме, що Олімпі́йський спо́кій (див. спо́кій).