1. Словник української мови в 11 томах

олімпієць

ОЛІМПІ́ЄЦЬ, і́йця, ч.

1. У старогрецькій міфології — бог, житель Олімпу.

[Зет (здіймає руку вгору):] Ви, олімпійці! Пошліть сюди скоріш росу вечірню, бо він конає! (Л. Укр., І, 1951, 452);

В людському образі раз завітав сюди з сином Юпітер, з Атлантіадом, своїм жезлоносцем небесним на крилах. Сотні осель обійшли олімпійці — благали спочинку, В сотнях осель олімпійців не пущено (Зеров, Вибр., 1966, 325).

2. перен. Надзвичайно врівноважена, незворушна, стримана людина.

3. Учасник олімпійських ігор.

В легкій атлетиці, яку по праву називають королевою спорту, успіх радянських олімпійців не викликає сумніву (Рад. Укр., 7.IX 1960, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. олімпієць — олімпі́єць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. олімпієць — -ійця, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – бог, житель Олімпу. 2》 перен. Надзвичайно врівноважена, незворушна, стримана людина. 3》 Учасник Олімпійських ігор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. олімпієць — ОЛІМПІ́ЄЦЬ, і́йця, ч. 1. У давньогрецькій міфології – бог, житель Олімпу. [Зет (здіймає руку вгору):] Ви, олімпійці! Пошліть сюди скоріш росу вечірню, бо він конає! (Леся Українка); В людському образі раз завітав сюди з сином Юпітер .. Словник української мови у 20 томах
  4. олімпієць — Олімпі́єць, -пі́йця; -пі́йці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)