онімечення
ОНІМЕ́ЧЕННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. оніме́чити і оніме́читися.
Австрійські реакціонери [в першій половині XIX ст. ] проводили на західноукраїнських землях політику онімечення українців (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- онімечення — оніме́чення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- онімечення — -я, с. Насильницьке запровадження німецької мови, культури, звичаїв та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- онімечення — ОНІМЕ́ЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. оніме́чити і оніме́читися. Австрійські реакціонери [в першій половині XIX ст. ] проводили на західноукраїнських землях політику онімечення українців (Іст. УРСР, І, 1953, 435). Словник української мови в 11 томах