1. Словник української мови у 20 томах

оніміння

ОНІМІ́ННЯ, я, с.

Стан за знач. онімі́ти.

Раптом майдан перед театром застигає. Важко сказати, що це: оніміння з переляку чи з поваги (О. Полторацький);

Коли натискають на ці [біологічно активні] точки, виникають відчуття ломоти, розпирання, оніміння, болю (із журн.);

* Образно. Спить вітер, в онімінні Хати на видноколі (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оніміння — онімі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. оніміння — -я, с. Стан за знач. оніміти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оніміння — ОНІМІ́ННЯ, я, с. Стан за знач. онімі́ти. Раптом майдан перед театром застигає. Важко сказати, що це: оніміння з переляку чи з поваги (Полт., Повість.., 1960, 576); *Образно. Спить вітер, в онімінні Хати на видноколі (Рильський, Зим. записи, 1964, 71). Словник української мови в 11 томах