опалений

ОПА́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до опали́ти.

[Жура:] Коли вона увійшла в палаючий танк, вона не думала про себе! Вона була вся опалена і могла навіть осліпнути! (І. Кочерга);

Вони бачили села.., голі й опалені гарячим сонцем (І. Нечуй-Левицький);

Уклін тобі, опалене каміння Священних севастопольських руїн! (М. Нагнибіда);

Нічого геройського не було в нім, ростом чи не нижчий від мене, з лиця майже негарний, опалений сонцем (О. Кобилянська);

– Бачу я ваші руки загрубілі і ваші обличчя, опалені вітрами, бачу вас в куряві чорних бур і в моросяних холодних дощах... (О. Гончар);

Яблунька .. викидала одну-дві квітки та й осипався з них цвіт, опалений холодним вітром (С. Чорнобривець);

Затьохкали, забилися опалені жаром першого кохання серденька дівочі (Л. Яновська);

Із землі витягли криву, іржею вкриту, пощерблену шаблю, ножі, глиняну, добре опалену, цілком збережену, велику посудину (Г. Коцюба).