опам'ятовуватися

ОПАМ'ЯТО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОПАМ'ЯТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ОПАМ'ЯТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.

1. Повертатися до свідомості із стану непритомності, забуття.

Я опам'яталась і насилу згадала, де я, що зі мною діється (І. Нечуй-Левицький);

Меланка опам'яталася й дивиться на неї нетямущим поглядом, не підводячись (І. Кочерга);

На четвертий день ледве опам'ятувався, вже думали, що вмру (О. Стороженко).

2. Повертатися до стану душевної рівноваги, набувати знову здатності мислити, діяти і т. ін. (після сильного переживання, розгубленості і т. ін.); отямлюватися.

Опам'ятавшися трохи із надмірно сильного враження, бо се вже непереливки: діло йшло про мою власну шкіру, я взяв у руки лист (О. Маковей);

В першу мить лосик окам'янів на місці, потім тривожно оглянувся і, опам'ятавшись, полетів .. до того місця, де залишив матір (В. Гжицький);

Мати, бідна удова, дуже зраділа, що знайшовся такий багатий жених, не дала дочці і опам'ятуваться і приневолила її одружитись (О. Стороженко).

3. Зрозумівши помилковість своєї поведінки, хибність своїх намірів і т. ін., відмовлятися від них; одумуватися.

– Опам'ятайсь, Карпе! Що ти вигадав: по-панському схотів жити, кров свою одмінити? (М. Коцюбинський);

Завадка забувся і зробив жест, наче хотів взяти її за руку, але опам'ятався і відсмикнув руку назад (Ірина Вільде).