1. Словник української мови у 20 томах

опанування

ОПАНУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. опанува́ти 1, 2.

Мусимо визнати у Масляка велику вправність у віршуванні .. та легкість, що походить, на жаль, далеко частіше від поверхового розуміння, ніж від повного опанування предмета (І. Франко);

Складати літери .. стало важкою, майже неможливою до опанування справою, коли йому самому довелося з-поміж десятків гнізд каси виловлювати неслухняними пальцями потрібну літеру (Ірина Вільде);

Шукав [Васюта] тих, хто очолив би похід проти косності в ставленні до техніки, за опанування її (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опанування — опанува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. опанування — -я, с. Дія за знач. опанувати 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опанування — Опанува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. опанування — ОПАНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. опанува́ти 1, 2. Мусимо визнати у Масляка велику вправність у віршуванні.. та легкість, що походить, на жаль, далеко частіше від поверхового розуміння, ніж від повного опанування предмета (Фр., XVI, 1955. Словник української мови в 11 томах
  5. опанування — Опанува́ння, -ня с. Овладѣніе, захватъ. Словник української мови Грінченка