опар
О́ПАР, у, ч., рідко і, ж., діал.
1. Туман, випари.
З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (І. Нечуй-Левицький);
Білі опари ослаблювали і чорність пітьми, і ясність сонця; ні фарб, ні блиску, ні тепла не помітно було навколо (Юліан Опільський);
* У порівн. По лісу, неначе опар весняна, знімався придушений відгомін людей, коней, возів і зброї (Іван Ле).
2. Місце на болоті, що ніколи не замерзає.
3. Ополонка, перев. утворена виром.
Обходиш їх, ті ями зимувальні, плішнею пробиваєш опарі (І. Гончаренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опар — о́пар іменник чоловічого роду випари; ополонка діал. Орфографічний словник української мови
- опар — -у, ч., рідко -і, ж., діал. 1》 Легенький туман; випари. 2》 Місце на болоті, що ніколи не замерзає. 3》 Ополонка, перев. утворена течією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опар — ВИ́ПАР (газоподібна речовина, що утворилася внаслідок випаровування чого-небудь), ПА́РА, ВИ́ПАРУВАННЯ, ВІ́ДПАР, О́ПАР діал. Сонце пригрівало, понад зеленим лугом слався синенький димок весняних випарів (Григорій Тютюнник)... Словник синонімів української мови
- опар — О́пар, -ру, -рові; о́пари, -рів (ч. р.) і о́пар, -рі, -рі, -р’ю; о́парі, -рей (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- опар — О́ПАР, у, ч., рідко і, ж., діал. 1. Легенький туман; випари. З вогкої землі йшов легенький опар і ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- опар — Опар, -ру м. 1) Испареніе. Рк. Левиц. 2) Ночной мотылекъ — phalaena. Вх. Уг. 256. Словник української мови Грінченка