оперний
О́ПЕРНИЙ, а, е.
1. Стос. до опери.
Оперне мистецтво на Україні – важлива й невід'ємна частина культури нашої країни (з наук. літ.);
– От коли б мені вдалось потрапити на оперну сцену! – говорила Антося. – Як би я грала! Як би я співала! (І. Нечуй-Левицький);
Оперна вистава;
Оперний співак;
Оперний театр.
2. Такий, як в опері, в учасників оперної вистави.
Високо над садом, здавалось, під саме небо жайворонком шугнув із зелення чистий, як криця, викоханий та випещений оперний тенор (С. Васильченко);
// перен. Несправжній, театральний.
Вулицями проїздять верхи оперні запорожці в жупанах з клейнодами й корогвою. Скрізь підозріле цілування (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оперний — о́перний прикметник Орфографічний словник української мови
- оперний — -а, -е. 1》 Прикм. до опера. Оперний співак. Оперний театр. 2》 Такий, як в опері. || перен. Несправжній, театральний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оперний — Оперо́вий і о́перний, -на, -не. Оперо́вий або о́перний теа́тр Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оперний — О́ПЕРНИЙ, а, е. 1. Прикм. до о́пера. Оперне мистецтво на Україні — важлива й невід’ємна частина культури нашої країни (Укр. клас. опера, 1957, 11); — От коли б мені вдалось потрапити на оперну сцену! — говорила Антося. — Як би я грала! Як би я співала!... Словник української мови в 11 томах