оперний
О́ПЕРНИЙ, а, е.
1. Прикм. до о́пера.
Оперне мистецтво на Україні — важлива й невід’ємна частина культури нашої країни (Укр. клас. опера, 1957, 11);
— От коли б мені вдалось потрапити на оперну сцену! — говорила Антося. — Як би я грала! Як би я співала! (Н.-Лев., IV, 1956, 185);
Оперна вистава; Оперний співак; Оперний театр.
2. Такий, як в опері.
Високо над садом, здавалось, під саме небо жайворонком шугнув із зелення чистий, як криця, викоханий та випещений оперний тенор (Вас., І, 1959, 32);
// перен. Несправжній, театральний.
Вулицями проїздять верхи оперні запорожці в жупанах з клейнодами й корогвою. Скрізь підозріле цілування (Довж., І, 1958, 45).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оперний — о́перний прикметник Орфографічний словник української мови
- оперний — -а, -е. 1》 Прикм. до опера. Оперний співак. Оперний театр. 2》 Такий, як в опері. || перен. Несправжній, театральний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оперний — О́ПЕРНИЙ, а, е. 1. Стос. до опери. Оперне мистецтво на Україні – важлива й невід'ємна частина культури нашої країни (з наук. літ.); – От коли б мені вдалось потрапити на оперну сцену! – говорила Антося. – Як би я грала! Як би я співала! (І. Словник української мови у 20 томах
- оперний — Оперо́вий і о́перний, -на, -не. Оперо́вий або о́перний теа́тр Правописний словник Голоскевича (1929 р.)