опитувати
ОПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Звертатися до однієї або кількох осіб із запитаннями для збирання певних відомостей, з'ясування чого-небудь.
Ще на першому курсі Мар'яна опитувала на факультеті хлопців, хто в яку спортивну секцію запишеться (О. Гончар);
Коли Євген Панасович сказав, що треба опитати та переписати всіх неписьменних, Мусій аж прояснів (В. Речмедін);
Опитати хворих;
Опитати очевидців пригоди;
// Виклика́ти по черзі учнів для перевірки їх знань.
Готуючись до уроку, потрібно скласти список учнів, яких намічено опитати (з навч. літ.).
2. діал. Розпитуючи, відшукувати, знаходити кого-, що-небудь.
Може, я де опитаю твій мішок (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опитувати — опи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- опитувати — (людей) розпитувати, (по черзі) питати, перепитувати; (учнів) екзаменувати, робити іспит кому; (на допиті) допитувати, б. з. брати опит. Словник синонімів Караванського
- опитувати — -ую, -уєш, недок., опитати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Звертатися до однієї або кількох осіб із запитаннями для збирання певних відомостей, з'ясування чого-небудь. || Викликати по черзі учнів для перевірки їхніх знань. 2》 діал. Розпитуючи, відшукувати, знаходити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опитувати — ОПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Звертатися до однієї або кількох осіб із запитаннями для збирання певних відомостей, з’ясування чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
- опитувати — Опитувати, -тую, -єш сов. в. опита́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Разспрашивать, разспросить. Опитай старих людей, як треба робити. 2) Находить, найти, разспрашивая. Може я де опитаю твій мішок. Словник української мови Грінченка