опліч

Значення в інших словниках

1. опліч — о́пліч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. опліч — див. близько Словник синонімів Вусика
3. опліч — присл. 1》 Поруч із ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече. 2》 Разом, спільно. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. опліч — ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал. Словник синонімів української мови
5. опліч — О́ПЛІЧ, присл. 1. Поруч з ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече. Марія часом допитливо поглядає на мене, ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде опліч (Ільч., Вибр., 1948, 31). 2. Разом, спільно. В радості і в горі Йти нам опліч, вольності сини (Рильський, II, 1960, 234). Словник української мови в 11 томах
6. опліч — Опліч нар. = попліч. А тепера йде опліч з тобою, не скаже ні здоров, ні помагай. Лебед. у. Словник української мови Грінченка