1. Великий тлумачний словник сучасної мови

опліч

о́пліч

присл.

1》 Поруч із ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече.

2》 Разом, спільно.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опліч — о́пліч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. опліч — див. близько Словник синонімів Вусика
  3. опліч — О́ПЛІЧ, присл. Поруч з ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече. Марія часом допитливо поглядає на мене, ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде опліч (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах
  4. опліч — ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал. Словник синонімів української мови
  5. опліч — О́ПЛІЧ, присл. 1. Поруч з ким-небудь, біля кого-небудь; плече в плече. Марія часом допитливо поглядає на мене, ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде опліч (Ільч., Вибр., 1948, 31). 2. Разом, спільно. В радості і в горі Йти нам опліч, вольності сини (Рильський, II, 1960, 234). Словник української мови в 11 томах
  6. опліч — Опліч нар. = попліч. А тепера йде опліч з тобою, не скаже ні здоров, ні помагай. Лебед. у. Словник української мови Грінченка